FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

Бібліотечні заходи

В нашій школі відбулася зустріч учнів з харківським письменником Коржом Іваном Івановичем

/Files/images/img_2543.jpg /Files/images/img_2562.jpg

Іван Іванович провів майстер - клас з нашими учнями,які поділилися своїми першими пробами пера,своїми віршами

/Files/images/img_2550.jpg /Files/images/img_2562.jpg

ЛІТЕРАТУРНЕ ВІТАННЯ "ШАНУЄМО КНИГУ"

Учні 4-В класу з своїм класним керівником Іриною Володимирівною Юхименко зробили літературний монтаж та газету найкращіх висловлювань про книгу

/Files/images/img_2447.jpg /Files/images/img_2449.jpg /Files/images/img_2450.jpg

"ШАНА ЗА ПОДВИГ,ВДЯЧНІСТЬ ЗА МИР"

Літературна композиція присвячена 70-річчю визволення України від фашистських загарбників

/Files/images/084.jpg /Files/images/izobrazhenie_079.jpg /Files/images/izobrazhenie_080_1.jpg /Files/images/izobrazhenie_082.jpg /Files/images/izobrazhenie_085_1.jpg

Свято проводили завідувач бібліотеки Осадча Л.Є. та класний керівник Юхименко І.В.з учнями 4-В класу

СВЯТО КНИГИ

"ДРУЖБА З КНИГАМИ - ЦЕ СВЯТО"
Пам’ятай, що книги – наші найкращі друзі.
Вони не підведуть, не зрадять, порадять як вчинитиі що сказати, тому що вони мудрі.
Читай хороші книги, люби їх,
і все в житті буде в тебе виходити якнайкраще!

/Files/images/img_20141010_091715_1.jpg /Files/images/img_20141010_085938_1.jpg /Files/images/img_20141010_091525.jpg /Files/images/img_20141010_091549.jpg /Files/images/img_20141010_091644.jpg

Свято проводили завідувач бібліотеки Осадча Л.Є.та класний керівник Юхименко І.В. з учнями 4-В класу


/Files/images/dscn0009_2.jpg


29 січня 1918 року у великій книзі історії України з’явилася нова, щедро полита молодою кров’ю, золота сторінка, назва якої - Крути!
Був проведен літературний монтаж до дня пам’яті героїв Крут
"І слава їх встає,не вмерши".

/Files/images/dsc04359.jpg /Files/images/dsc04354.jpg

Пам’яті героїв Крут присвячується!

/Files/images/dsc04359.jpg /Files/images/dsc04367.jpg /Files/images/dsc04370.jpg /Files/images/dsc04384.jpg /Files/images/dsc04396.jpg

Не питай,по кому подзвін,бо це подзвін і по тобі, з кожною людською смертю вмирає часточка тебе…Серед загального замішання і переполоху,повної безпорадності й безсилля – зривається до бою українська молодь.

/Files/images/dsc04399.jpg /Files/images/dsc04402.jpg /Files/images/dsc04404.jpg /Files/images/dsc04407.jpg

Мати. Стривайте!Не поспішайте так до того фатального дня, до того жахливого кровавого бою!Побудьмо ще трохи з ними живими,почуймо крізь час і простір їхні молоді дзвінки голоси, вдивимося в їхні юні обличчя,сповнені надій і віри в перемогу. Серед загального замішання і переполоху,повної безпорадності й безсилля – зривається до бою українська молодь.
І вони пішли!Це були переважно юнаки Київської військової школи імені гетьмана Богдана Хмельницького. Поруч з ними стають ще 300 добровольців - Січові Стрільці, студенти,гімназисти. Серед яких є ще просто діти по 15-16 років.
Триста юнаків,не обізнаних зі зброєю, ані з військовою справою, - йдуть на захист своєї Держави. Мати.Не зрадили вони золото-блакитних прапорів, не зігнули по-рабськи спини,бо не знали,що це таке покора.

Вшануймо тих, хто поліг під Крутами!..

/Files/images/dsc04402.jpg /Files/images/dsc04453.jpg

Артисти з постановниками інсценування літературного монтажа с завідуючою бібліотекою Осадчою Л.Є. та вчителем української мови та літератури Приходько В.В.

Презентація"Вони пішли в безсмертя" (пам’яті героїв Крут присвячується)

/Files/images/img_2100_2.jpg

Рідній мові присвячується:

свято до Міжнародного дня рідної мови

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.
Люди говорять різними мовами. Їх нараховується приблизно 6 тисяч.
Тож, де і коли народилася традиція святкування Міжнародного дня рідної мови?
Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Тобто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.
Усі ми повинні пам’ятати і дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, його ми не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. І багатство це – наша рідна мова.
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.
В. Забаштанський
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.
Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це?
Всі: - Мова!
Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.
Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.
Україна - золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народилися і живуть.
Дуже гарні українські свята, звичаї та обряди, які завжди супроводжуються чудовими мелодійними піснями.
Дивує весь світ українська пісня.
Ось і підійшло до кінця наше свято. Перш за все я хотіла б подякувати вам, дорогі діти, за те, що ви так гарно підготувалися до цього свята. І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова,наша рідна Україна.

/Files/images/img_2026.jpg /Files/images/img_2036.jpg /Files/images/img_2030.jpg /Files/images/img_2032.jpg /Files/images/img_2038.jpg

Свято до міжнародного дня рідної мови проводили завідувач бібліотеки Осадча Л.Є. тавчитель української мови та літератури Приходько В.В. з учнями 8,10 класів

11-Бклас, Геращенко Юля

Любіть Україну, всім серцем любіть!

Ми, українцi, ще й зараз самi не знаємо iсторiї своєї країни. Героїв українського народу називали ворогами i навiть зрадниками. Так робили тодi, коли неможливо було змусити замовчати борцiв за волю i свою державу. Ще бiльше славних iмен i подiй намагалися назавжди приховати, щоб люди їх цiлком забули.
Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.
На жаль, цiлими сторiччями ворогам за допомогою грубого i жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехнi i пiдступу, розпалювання ненавистi мiж етнiчними групами українцiв удавалось панувати над Україною. Майже всi завойовники кричали нахабно, безсоромно i цинiчно, що вони несуть українцям тiльки добро i щастя. Прикро, але дехто з наших спiввiтчизникiв ставав на службу до чужинських можновладцiв i допомагав їм гнобити свiй народ.
Манкуртами називають люди таких осiб, якi за грошi ладнi вiдректися навiть вiд рiдної матерi. Але були й тi, якi, навiть настромленi на польсько-шляхетськi палi та пiдвiшенi на турецьких залiзних гаках за ребра, вмирали з iменем України на устах. Їй вони вiддавали усi свої сили, здiбностi, працю i навiть життя. Кожна така людина розумiла, що тiльки тодi її Батькiвщина, Україна, зможе стати господинею на власнiй землi, коли всi її сини i дочки будуть щоденно працювати для досягнення цiєї великої, святої справедливої мети.
Якби нас змалечку навчили вклонятися рiдному пороговi, рiдної мови, може, тодi не розгубили б ми зiбраної попереднiми поколiннями духовної спадщини i були б добрiшими й милосерднiшими. Але чужi школи i вчителi не тiльки не виховували у дiтей почуття любовi до рiдного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а iнколи й життя на священний вiвтар незалежностi. За цих умов кращi iсторики i письменники, незважаючи на переслiдування, писали i видавали правдивi лiтературнi та науковi твори не лише для дорослих, а й для шкiльної молодi. Хто з наших сучасникiв не знає такi iмена, як Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Кулiш та iншi.
Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Днiпром не вигасає дух народу, не пропаде i його сила. Свiдомiсть українцiв постiйно змiнюється i здобутки нашi ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нацiя росте i розвивається, хоч як їй важко жити, i це додає всiм надiї й вiри, що доля народу змiниться на краще.

/Files/images/img_2042.jpg /Files/images/img_2045.jpg

11-А клас, Романенко Юля

Улюблена Україна.

"Любіть Україну, всім серцем любіть!" Для когось цей вислів - просто слова, а для мене - заклик зробити життя кращим, любити батьківський дім, насолоджуватись неймовірною красою природи.

Україна славиться своїми піснями, традиціями, солов’їною мовою та історичним минулим, і ми, українці, повинні пишатися своєю державою. Якби не наші пращури, напевно, ми і не жили б у гарній, квітучій країні. Наша земля потерпала від багатьох бід, але народ український ніколи не сидів склавши руки, а боровся заради кращого майбутнього. Наші предки, захищаючи рідні простори, не знали, що буде далі, але все одно йшли до перемоги, не дивлячись на труднощі. Українці витримали найсильніші напади, голодомор, Велику вітчизняну війну, але знали: «Не переможемо зараз, не переможемо ніколи ».

Не дивлячись на те, що Україна часом була під владою Росії, Польщі, Угорщини і кожна країна намагалась нав’язати свої переконання, традиції, ми все одно змогли зберегти свої власні. Ще і сьогодні виготовляємо і розписуємо посуд, вишиваємо на долю, на щастя рушники, робимо іграшки - мотанки, гаптуємо сорочки, займаємося писанкарством та співаємо чарівні пісні.

Невід’ємною частиною України є мова. «Мова калинова»- значить красива, ніжна, рідна. Лише наша мова ллється так дзвінко, мов струмочок і чарує своєю мелодійністю. Знання та використання мови це не просто засіб спілкування, вияв патріотизму, а й спосіб висловлення думок, почуттів. Читаючи рядки поезії «Причинна» Т.Г.Шевченка, не просто уявляєш погоду, а й відчуваєш холод, самотність. Зверніть увагу як автор, використовуючи різні художні засоби та добираючи потрібні слова, описує природу:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав…

Не дарма згадали природу, бо вона в Україні неймовірна. Чи бачили ви ще десь пишну вербу, що схилилася над водою, або заквітчану калину, що пишається біля будинку, або безмежні соковиті луки за якими ховається річечка з прозорою водицею? Ви можете побувати в різних країнах і милуватись незвичайними ландшафтами, але такої природи як тут ви не побачите ніде. Чи спостерігали ви коли – небудь, який зворушливий ранок: теплі промені сонця так ніжно, не обпалюючи вашого обличчя, торкаються і манять до себе. Виходиш на двір, ідеш по зеленій траві і бачиш прозорі крапельки роси, які спочивають на зелених листочках, як просинаються квіти зі сходом сонця, як шумить блакитне, ні, навіть прозоре озеро, як з теплим вітром дерева починають свій танок. В Україні всі пори року особливі. Зима - прикрашає усю планету сріблясто-білою ковдрою, літо - дарує нам найсолодші фрукти та найпахучіші трави. А які незвичайні осінь та весна. Осінь дає нам насолодитися золотими теплими днями, чарує своєю красою, приваблює різнокольоровим листям, що легенько спадає з дерев і тихо лягає на землю, утворюючи килим. Ідеш по цьому килиму і чуєш як розмовляє осінь. Якщо осінь – це розкіш і зрілість, то весна – це ніжність і цнотливість. Вся земля, солодко потягуючись, пробуджується від довгого сну. Ти можеш побачити як новонароджені листочки починають свій стрімкий ріст, а проліски тягнуться з- під снігу до перших теплих промінців сонечка.

Отже, любімо Україну, всім серцем любімо! За ніжне слово, чарівну природу, за невмирущі традиції, за те, що вона у нас є!

/Files/images/img_2045.jpg /Files/images/img_2059.jpg

11-Б клас,Лиходій Настя

Найрідніша країна

Любіть Україну, всім серцем любіть!

Немов дівчини вроду,

Красу чоловічу,

Дитячу любов

І спів солов’їний надворі.

Любіть Україну, так сильно любіть!

За чарівну її мову,

За рідні слова , за ніжність ласкаву,

За день чарівний та за небо яскраве,

За сонце гаряче й за хмари ледачі.

Любіть Україну у сні й наяву

Як вітер, небо і зорі.

В годину щасливу та в радісну мить

Немов це батьківські долоні

Більше таких немає ніде

Бо вони для мене єдині.

Без неї ніщо ми , як дим без вогню

Та як радість без сміху

Неможна любити іншу країну

Якщо вже не любиш ти спів солов’їний

Люби Україну всім серцем люби

Бо ми завжди будемо з нею .

/Files/images/img_2562.jpg /Files/images/img_2063.jpg

11-Б клас,Мамон Катерина

Найкраща країна

Україна - це наша рідна земля.
Вона годує нас , навчає , розуміє.
Любіть її за подароване життя ,
За те тепло , яке дарує вам вона.
Любіть її , за нашу щиру мову,
Яку вона промовила
Найкращим, рідним словом.
Любіть її за пісню українську,
Яку співають ріки кожен день.
Любіть її за щастя, ніжність, волю.
Яку вона бере чи віддає.
Любіть Україну – всім серцем любіть
Для щедрості, ласки, любові.
Любіть Україну, любіть та зробіть
Для неї законливе слово.
Для нас – це надія і віра;
Для Вас – це життя і довіра.
Україна – це мужня країна.
Подія найкраща для неї завжди
Це - День Незалежності.
Любіть, захищайте,
Цініть, поважайте
Єдину, стійку Україну!

/Files/images/img_2064.jpg /Files/images/img_2072_1.jpg

11-А клас, Обозна Марина

Любіть Україну!

Любіть Україну , всім серцем любіть!

Як сонце, любіть, як вітер, як трави і води.

Любіть Україну , мову її солов'їну.

Буйні хвилі Дніпра ,

Безкраї гаї та поля .

Великі простори у нашому серці цвітуть,

У труді, у коханні, у годину негоди та у швидкі поривання !

Для нас єдине диво –

Що горить, не згора у наших серцях .

Це наша мила Вкраїна ,

На якій ми народились і зростали змалля.

Любіть Україну і в радість і в лиху годину !!!

8-В клас, Худякова Богдана

Любіть Україну, всім серцем любіть!

Любіть Україну,

Всім серцем любіть свою Батьківщину!

Україну треба любити,

Без любові до неї ніяк ти не зможеш жити.

Любіть Україну, як рідну неньку,

Любіть Батьківщину, як мати рідненьку.

Любіть свою мову рідну,

Любіть свою мову привітну.

Вкраїна скрізь віки до нас пройшла,

Така єдина, могутня до нас вона дійшла..

Скажеш хоч раз погано про Батьківщину,

Будеш усе життя відчувати свою провину.

Солов’ї завжди про Вкраїну співали,

До гарного людей закликали.

Співали про те, що землю рідну треба любити,

Красу Батьківщини треба бачити вміти..

Люби усі степи, лани,

Які в подарунок від долі отримав ти.

Україну нашу патріоти захищали роками,

Билися в кров вони з ворогами.

Завдяки ним ми можемо спокійно жити,

І повинні Вітчизну нашу любити.

Українська чудова земля,

Простягає перед нами усюди свої широкі поля.

Україна красива навкруги

Природу чарівну ти бережи.

Висновок з цього можна зробити один:

Про Вкраїну можна говорити безліч годин.

Але всім треба розуміти,

Що її всім серцем треба любити.

Тож, любіть Україну,

Всім серцем любіть свою Батьківщину!!

11-А клас, Салюкова Аліна

Україна - серце твоє.

Я впевнена,кожна людина колись каже:»Я- японець, я- німець» і ін.. А я впевнено говорю:»Я – українка». Батьківщина займає особливе місце в житті кожної людини і в моєму також.

На мою думку , хоч ти народився в Росії, а живеш в Англії, в тобі є незмінна частинка своєї рідної землі. Хтось не підтримає мою думку? Щоб впевнити вас, що відмінність, де жити,є, я наведу приклад. Яка матуся для вас рідніша? Та, котра вас народила,виховувала, цілувала перед школою, бажала успішних відміток й хвилювалась за будь-якою нагоди. Або та, яка більш детально вас вчить, виховує врешті – решт та хвилюється. Але хвилюється не тільки за вас, на відміну від рідної неньки. Для матусі – її дитина, найцінніше , найсвітліше, що є тільки в житті… Напевно кожен уявляв, як будуть страждати батьки, якщо їх дитина помре… через наркотики, алкоголь, не щасливе кохання. Нема у матері її немовля, нема й сенсу жити . Нема порядку в державі, нема сенсу взагалі називатися державою. До чого висновок: держава - це суспільство. А суспільство – це народна передача інформації.

Кожна країна, республіка, континент прагне лише найкращого. Хоч в Україні не все гаразд, але й є «проміжки світла». Україна славиться своїми чорноземами, кухнею(стравами). Я впевнена, що навіть найкращий іноземний кухар світу, не зможе зварити борщ, краще, ніж українська жінка. В Україні не лише гарні краєвиди, смачна та ситна їжа, але й гарні дівчата. Це ми можемо побачити на євро 2012; коли голландці хотіли одружитися на українських дівчатах та взяти їх з собою на їхню Батьківщину.

Отже , хоч Україна й потерпала від різних навал, втрат… вона досягла незалежності, унікальності традиційного вбрання, страв та рослин. Любіть Україну, любіть усім серцем! Іншою країною її не замінити, бо вже в твоєму серці вона займає неабияку роль – значну частину життя.

Літературно-музична композиція

«Шляхами-дорогами до неземного мистецтва»

(недосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко та Катерини Білокур)

Провели літературно-музичну композиціюОсадча Л.Є.,завідувач бібліотеки, Приходько В.В.,вчитель української мови та літератури з учнями 8,10 класів Пам’яті Оксани Петрусенко Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був – із щирого срібла!

/Files/images/dscn0412.jpg /Files/images/dscn0422.jpg /Files/images/btxeqhlvrs_1.jpg

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

Їй од природи стільки було дано!

Як велетень –вона росла й росла.

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

У нас же літо зараз: засміялась

природа вся! Чудовий урожай!

А ти в далеку путь зібралась?

Не від’їжджай, не від’їжджай…

Тебе ще слухать хоче вся країна, –

набратись сонячного почуття –

і Бессарабія, і Буковина,

що скресли до життя.

Й народ, яким жила ти,– вічна сила –

носитиме твій образ на руках!

Що смерть? Сьогодні хай скосила,

але не скосить у віках!..

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!

А голос був – із щирого срібла!

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

П. Тичина

/Files/images/bav2xmspsd8_2.jpg

Пам’яті Катерини Білокур

Ця жінка мала честь (важку, як німб!)

родитись в день народження століття.

В одній колисці, у одному світі,

в одній біді і не в одній війні.

Ця жінка мала честь і мала біль

так довго і терпляче йти до слави.

З зорі в зорю роботоньку робить,

а уночі - свій дивний геній бавить.

Жила собі. Було, й недоїдала.

Благенький ватник. Пічка ледь жива.

Не нарікала. Малювала. Ждала.

І - вдарив грім тих золотих фанфар!

І. Жиленко

Катерина Білокур та Оксана Петрусенко є глибоко національними особистостями, які символізують Україну, її самобутню мистецьку душу, ліричний і героїчний вольовий жіночий характер, лагідну душу й чарівну вроду. Збігли десятиліття, як перестали битися їхні полум’яні серця. Багато засяяло зірок на українському мистецькому небосхилі. Однак їхні зірки й досі сліпучо мерехтять, чарують і надять. Голос співачки та картини художниці й сьогодні зворушують людей, здобувають все нових і нових шанувальників по всьому світові.
Невмирущі душі цих двох геніальних посестер – нев’янучі, найчарівніші квітки й жити їм вічно!
Кiлькiсть переглядiв: 14